Кладовище було другим за важливістю після синагоги предметом інтересу єврейської громади.
В літературі воно називалось Бейт-олам – «дім вічності» або Бейт-хаїм – «дім життя», натяк на вічне життя душі, івритом Бейт-кварот – «дім спокою».
Вертикальна плита-стела (мацева) є найпоширенішою формою пам’ятника, окрім неї є ящик-саркофаг, обеліск є своєрідний «чобіт», що об’єднує саркофаг і стелу. До речі, ступня в цього «чобітка» направлена на захід і символізує померлу людину, яку не клали в цю могилу, а саджали, так щоб вона сиділа обличчям на схід (або ногами до Єрусалиму), а коли воскресне попрямує до Землі Обітованої.
Ще одним з розповсюджених надгробних пам’ятників є стовбур дерева з обрубаними гілками. Версій щодо появи цих надгробків багато, одна з них, такий стовбур ставили на могилі сім’ї, де померло багато дітей. Також встановлювали на могилі чоловіка зі смертю якого закінчувався рід. Вони також зустрічаються на могилах незаміжніх або заміжніх жінок. Для останніх рахується — кількість відрубаних гілок вказує на кількість померлих діточок.
Відкрита книга або декілька корінців книг – могила рабина або автора релігійних творів. Гусяче пір’я – переписувач священних текстів; ножиці – шевця; ланцюжок або інші прикраси – ювелір…
Навіть «смерть» має свої символи: розбитий посуд, зламана свіча, рука яка ламає гілку (тільки на надгробках жінок). Кількість плодів на гілках вказувала на кількість померлих діточок, а на дівочих надгробках кількість квіток відповідало прожитим рокам.
Отже, за символікою можна визначити стать, рід занять померлого, його характер тощо.
Наша громада опікується єврейським кладовищем та покинутими могилами, тому хто хоче долучитись до цієї важливої справи – збереження пам’яті та культури, в першому коментарі посилання на пожертву.
